В АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                     Позивач: Зайцева Алла Антонівна,

                                                                                       мешкає за адресою: м. Алчевськ,

                                                                                       вул. Чернишевського, д.20, індекс 94205.

                                                Відповідач (апелянт): Зайцев Анатолій Павлович,

                                                                                        мешкає за адресою: м.

                                                                                        мешкає за адресою: м. Алчевськ,

                                                                                         вул. Чернишевського, д.20, індекс 94205.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 грудня 2005 року по справі № 2-2102/05 р. за позовом Зайцевої Алли Антонівни до Зайцева Анатолія Павловича по розподіл спільного майна і зустрічним позовом Зайцева Анатолія Павловича до Зайцевої Алли Антонівни про збільшення спільного майна, яке підлягає розподілу.

26 грудня 2005 року Алчевським міським судом Луганської області  позов Зайцевої Алли Антонівни задоволено  повністю, зустрічний позов Зайцева Анатолія Павловича задоволено частково. Спільне майно розділено в натурі.

Рішення суду вважаю незаконним та необґрунтованим, як таке що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. З цього приводу 04.01.2006 р. мною до Алчевського міського суду Луганської області подана заява про апеляційне оскарження.

Порушення норм  матеріального права полягає у наступному:

1. У рішенні суду вказано що «суд не бере до уваги пояснення відповідача та його свідків Хованського та Шматкова, що у відповідача були свої гроші, а у позивачки свої, тому що відповідач зацікавлений в результаті розгляду справи». Цей висновок зроблений з порушенням п. 3 ч. 1 та ч. 6, 7 ст. 57 Сімейного кодексу України, згідно якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Крім того, неприйняття до уваги пояснень свідків є порушенням моїх процесуальних прав, оскільки згідно ст. 27 ЦПК сторони мають  право подавати свої докази. Крім того, суд належним чином не мотивував, чому він відхиляє пояснення свідків, оскільки позивачка теж є зацікавленою у результатах розгляду справи. Навпаки, пояснення свідка позивачки судом до уваги прийняті.

2. Рішення постановлено з порушенням ч. 4 та ч. 5 ст. 71 Сімейного кодексу України, оскільки присудження одному з подружжя грошової компенсації замість

його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

По-перше, я не давав згоди на присудження мені грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки.

По-друге, мені невідомо, чи вносила Зайцева  А.А. відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

3. Незрозуміло з рішення суду, чому він вважає кв. 9 в буд. 40 по вул. Гмирі в місті Алчевську особистим майном позивачки. Суд дійшов такого висновку з тієї підстави, що позивачка її приватизувала. Але Сімейний  кодекс України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закон України «про власність», Цивільний кодекс України не передбачають такої підстави набуття права власності на майно за час перебування у шлюбі як приватизація. Навпаки, приватизована квартира є об’єктом спільної власності подружжя. Тому цей висновок суду не відповідає нормам матеріального права.

4. Крім того, у рішенні суду зазначено, що садова ділянка з будівлями по вул. Черненка – 4 є неподільною річчю.  Але суд не навів у рішенні мотивів, з яких він виходив, зазначаючи, що земельна ділянка є неподільною річчю.

5. При розділі майна порушені принципи справедливості та розумності. Рішенням суду мені передано у власність автомобіль, а гараж передано Зайцевій А.А. Але я вважаю, що гараж повинен бути переданий у власність мені, оскільки його цільове призначення – це збереження автомобіля. Гараж не потрібен Зайцевій А.А., оскільки вона не зможе використовувати його за цільовим призначенням, крім того, автомобіля у неї немає. Крім того, я вважаю, що можливо розділити земельну ділянку, на який розташований будинок, та виділити Зайцевій А.А. частину земельної ділянки, на якій розташована квартира № 2 за адресою м. Алчевськ, вул. Чернишевського, д.20, залишивши у моєї власності частину земельній ділянки, яка примикає до квартири № 1.

Порушення норм процесуального права полягають у наступному:

1.    Згідно ст.197 Цивільного процесуального кодексу України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до п.6 Прикінцевих  та перехідних положень ЦПК України від 18 березня 2004 р., заяви та скарги, подані до набрання чинності цим кодексом, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються в порядку, встановленому цим кодексом. Згідно ч.11 ст. 6 ЦПК, офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом. Отже, з наведеного випливає що фіксування розгляду справи є обов’язковим для суду. При цьому, чинний ЦПК не передбачає відмови учасників процесу від фіксування судового процесу технічними засобами. Але при розгляді цивільної справи за позовом Зайцевої Алли Антонівни до Зайцева Анатолія Павловича про розподіл спільного майна і зустрічним позовом Зайцева Анатолія Павловича до Зайцевої Алли Антонівни про збільшення спільного майна, яке підлягає розподілу, фіксування технічними засобами не здійснювалося, що є істотним порушенням норм процесуального права, оскільки офіційний запис судового процесу відсутній. За таких обставин неможливо з’ясувати, чи правильно вирішена справа.

2.   Порушення строків розгляду справи, на мій погляд, є навмисним затягуванням справи судом, оскільки справу розглянуто не у встановлений ЦПК двомісячний строк. Згідно ст. 67 ЦПК, строки в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, - встановлюються судом. Відповідно до ст. 72 ЦПК, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд же вчинив процесуальні дії поза межами встановлених законом строків, що є істотним порушенням норм процесуального права.

  За таких обставин я вважаю, що рішення Алчевського міського суду Луганської області повинно бути скасовано.

   На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 612, 613, 614, 617 ЦК України, ст. ст. 292, 307  ЦПК України, -

ПРОШУ:

1. Скасувати рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26.12.2005 р., як таке що не відповідає фактичним обставинам справи та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

 2.Постановити по справі нове рішення, яким передати мені у власність гараж, розташований за адресою м. Алчевськ, вул. Чернишевського, д.20 та частитну земельної ділянки, яка примикає до квартири № 1.

Додатки:

1.Копія апеляційної скарги.

2.Копія заяви про апеляційне оскарження від 04.01.2006 р.

3. Квитанція про сплату державного мита.

                                                                      Зайцев А.П.