Сам по собі новий феномен глобалізації юриспруденції породжує для людства, в тому числі для України, нові проблеми, розв’язання яких потребує нового методологічного інструментарія. Іншими словами, ставлячи перед юридичною наукою нові проблеми, пов’язані з глобалізацією юриспруденції, життя вимагає від науковців нових ідей, з допомогою яких ці проблеми можна було б розв’язати. І тут доречно згадати досить проникливе спостереження Генріха Гейне, який зазначав, що «кожна епоха, набуваючи нових ідей, отримує нові очі».

На нашу думку, сучасна епоха в розвитку юриспруденції породжує нагальну потребу в «нових очах», які дозволили б відкрити нам невідомі ще явища і закономірності «світу» юриспруденції, дали б можливість глибше проникнути у таємниці її природи. Пізнання природи сучасної юриспруденції потрібне, зокрема, для вирішення тих проблем, які виникають у зв’язку з глобалізацією юриспруденції, в тому числі глобалізаційних проблем, властивих для української юриспруденції
Проте не лише глобалізаційні процеси в сучасній юриспруденції вимагають пошуку нової методології для юридичної науки. Сьогодні надзвичайно гостро перед цією наукою постають проблеми подолання кризових явищ, що мають місце у межах національних юриспруденцій. Це стосується і юриспруденції України. В Україні сьогодні спостерігається криза юриспруденції. Симптомом її є, зокрема, надзвичайне поширення у суспільстві таких феноменів як правове свавілля і правові ілюзії. Це проявляється, наприклад, у зловживаннях законодавством. Законодавство стає засобом, що вживається для порушення соціального порядку. Це вже загрожує національній безпеці України.
Для того, щоб забезпечити протидію кризовим явищам в юриспруденції потрібна нова методологія, що допомогла б сформулювати нову юридичну доктрину, яка б адекватно відображала природу юриспруденції
Якою ж має бути ця методологія? З нашої точки зору, вона має формулюватися, виходячи з наступного факту: завжди в історії людства при виникненні кризи юриспруденції виведення її на шлях прогресу здійснювалося з допомогою ідеї природного права. Так зване «римське право», будучи заснованим на ідеології природного права, що розроблялася ще давніми греками, а потім використовувалась римськими юристами-«натуралістами», вкорінилося навічно в юридичній культурі людства як основа прогресу юриспруденції. Однак, так само як існує боротьба між прогресом і його протилежністю – регресом, ідея природного права знаходиться у боротьбі з її протилежністю - ідеєю того, що право – це витвір волі і свідомості людей. Боротьба між двома основними ідеями юриспруденції не припиняється і сьогодні. Це спонукає до постійного вдосконалення засобів аргументації у боротьбі зазначених ідей
На нашу думку, сьогодні для розв’язання основного питання правознавства «Що є право: витвір Природи чи витвір волі і свідомості Людей, чи того ій іншого?» слід застосовувати методологічний принцип, який можна назвати принципом соціального натуралізму. Цей принцип випливає з ідеї природної цілісності світу, згідно з якою усе суще на світі має існувати за законами Природи. Природа є Найвищим Законодавцем для усього сущого. Тому дуалістична формула «природа і суспільство» є драматичну помилкою, бо створює небезпечну ілюзію начебто суспільство знаходиться за межами природи і таким чином заперечується, що суспільство – це теж природа, але інша природа, ніж фізична чи біологічна. Соціальний натуралізм, створюючи «нові очі», дає можливість побачити, що існують, образно кажучи, не дві «природи» - фізична і біологічна, а три «природи» - фізична, біологічна і соціальна. І ця «третя природа» (тобто соціальна) не опускається до перших двох, а, навпаки, піднімається над ними як вища за них й існує за своїми, властивими лише їй природними законами. Отже, відповідно до соціального натуралізму, соціальні явища не є позаприродними, але визнання їх природними не означає «фізикалізацію» чи «біологізацію» соціальних явищ, як це може здатися
З нашої точки зору, «основне питання правознавства» може бути розв’язане саме з допомогою принципу соціального натуралізму, який дозволяє по-новому визначити що у феномені права - від Матері-Природи, а що - від волі і свідомості Людей. Згідно з цим принципом «основне питання правознавства» розв’язується наступним чином: «Право – це закони Матері-Природи, за якими Люди мають жити у суспільному житті, пізнаючи їх і надаючи їм вигляд законодавства». Ця формула знімає проблему протиставлення у правознавстві концепцій «природного права» і «позитивного права», даючи зрозуміти, що ці концепції насправді лише відображають два взаємопов’язані аспекти одного і того ж феномену - права.
З нашої точки зору, юридична глобалістика, як і будь-яка інша галузь науки, має починатися з розв’язання так званого «основного питання». Від розв’язання «основного питання юридичної глобалістики» залежить як будуть розв’язуватися усі інші питання цієї науки. Уявляється, що «основне питання юридичної глобалістики» може бути сформульоване наступним чином: «Глобалізація юриспруденції – це природне явище чи витвір волі і свідомості людей, чи те і інше?». Згідно з принципом соціального натуралізму, відповідь на це питання має бути такою: «Глобалізація юриспруденції – це явище соціальної природи, що є проявом волі і свідомості людей, які мають діяти згідно з природними законами, даними соціальною природою для цього явище»
Виходячи з цього, для адекватного реагування на виклики, пов’язані з глобалізацією юриспруденції в українському правознавстві мають здійснюватися дослідження, спрямовані на пізнання тих законів соціальної природи, за якими ця глобалізація існує. А методологічним принципом таких досліджень має стати, на нашу думку, принцип соціального натуралізму.
Завдяки цьому вдасться розв’язати, зокрема, наступні проблеми, які глобалізаційний процес поставить перед українською юридичною глобалістикою:
нова концепція права, згідно з якою право визначається за формулою «правова культура громадян плюс законодавство»;
глобалістське правове поняття безпеки людини;

глобалістське поняття законного і незаконного;
глобалістське правове поняття свободи і прав людини;
концепція рівності держави і громадянина перед законом і судом;
нова концепція демократії, заснованої на соціальній культурі громадян (концепція «культурної демократії»);

проблема відмежування правової рівності людей від «зрівнялівки»;
концепція зловживання правом;
критерій розмежування підприємництва і псевдопідприємництва;
глобалістська правова концепція одностатевих шлюбів;
критерій справедливості і гуманізму у правосудді;
концепція забезпечення процесуальної симетрії обвинувачення і захисту у кримінальній юстиції;

концепція забезпечення гендерної рівності у кримінальній юстиції;
глобалістське поняття злочину;
глобалістське поняття кримінального покарання;
глобалістське поняття вини;
глобалістське поняття тероризму;
глобалістське правове поняття корупції;
глобалістське правове поняття експлуатації людини людиною
глобалістське правове поняття порнографії
і т. Д
Згідно з принципом соціального натуралізму соціальний прогрес відбуваєься шляхом так званої «натуралізації» соціальних інституцій, в тому числі юриспруденції. Ця натуралізація полягає у тому, що усі соціальні інституції (впроваджуючись з допомогою волі і свідомості людей) все більше і більше мають узгоджуватися людьми із законами соціальної природи. Це – закон соціального прогресу, що випливає з принципу соціального натуралізму. Глобалізація юриспруденції як прояв прогресу теж має засновуватися на натуралізації – «юридичній натуралізації». Звідси випливає, що завданням юридичної глобалістики є сприяти впровадженню у соціальну практику формули «глобалізація юриспруденції має відбуватися шляхом її натуралізації»
На розвиток концепції «юридичної натуралізації» слід зазначити, що глобалізація юриспруденції ставить перед національними юриспруденціями ( в тому числі перед юриспруденцією України) вимогу слідувати «натуралізаційній» формулі «незаконним може визнаватися лише те, що є протиприродним, тобто те, що суперечить законам соціальної природи»», яка виводиться завдяки принципу соціального натуралізму. Ігнорування цієї фомули веде до поширення у суспільстві правового свавілля і правових ілюзій, що проявляється у фактах зловживання правом та у самоізоляції національної юриспруденції у світовому просторі всупереч природному процесу глобалізації
Важливою проблемою юридичної глобалістики є визначення закономірності і відповідних їй тенденцій розвитку національної юриспруденції України в умовах глобалізації. Глобалізація не має розумітися як добровільна чи примусова рецепція національною юриспруденцією чужого права. Глобалізація юриспруденції – це такий розвиток національних юриспруденцій, який полягає у наближенні їх до «спільного знаменника» для усіх націй, який може визначатися лише з допомогою принципу соціального натуралізму. Згідно з ним таким глобалізуючим «спільним знаменником» для усіх національних юриспруденцій є природні закони суспільного життя людей, які мають пізнаватися людьми і втілюватися ними у вигляді національного законодавства. Саме тому принцип соціального натуралізму має стати методологічним принципом юридичної глобалістики, яку слід належним чином розвивати в Україні відповідно до вимог часу.