Молодь є важливою складовою сучасного українського суспільства, носієм інтелектуального потенціалу, визначальним фактором соціально-економічного прогресу.

З перших років незалежності України молодіжна політика стала одним з найважливіших напрямів діяльності органів державної влади.

Так, 15 грудня 1992 року Верховна Рада України прийняла Декларацію "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні", а 5 лютого 1993 року Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", яким визначаються загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молоді, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні.

Відповідно до статті 1 вищезгаданого Закону молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 35 років.

Згідно із статтею 7 цього Закону держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.

Так, держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу.

При порушенні будь-яких конституційних прав чи власних інтересів фізична або юридична особа звертається до суду, інших державних органів, розраховуючи на те, що держава захистить їх від неправомірних дій і допоможе поновити порушені права та законні інтереси.

Проте захист прав та інтересів не завершується прийняттям компетентним органом відповідного рішення.

Заключним етапом у процесі реалізації захисту прав є виконання таких рішень, яке виступає гарантом здійснення визнаних прав сторін та підтверджених обов'язків.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

На перший погляд виконання рішень видається простою процедурою, однак заходи, які вживаються державними виконавцями з цією метою, свідчать про доволі таки складність даного процесу.

Саме тут нерідко виникають проблеми, які намагаються звести нанівець високі конституційні гарантії та владні рішення, що в свою чергу підриває авторитет влади і авторитет вищого Закону, а також в цілому імідж держави.