Понедельник, 26-Окт-20, 20:58
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость

[16-Окт-12]
Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (0)
[19-Апр-11]
ДЕЛО БОЧАРОВА ПРОТИВ УКРАИНЫ. РЕШЕНИЕ ЕВРОПЕЙСКОГО СУДА ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА (1)
[28-Май-11]
Установчий акт Парламентської Асамблеї ЄВРОНЕСТ (0)
[02-Май-11]
Приключения Телетрейда (0)
[15-Июн-12]
скасування податкового рішення (0)
[22-Май-11]
новые тенденции в признании права собственности (0)
[19-Апр-11]
Справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі (0)
[13-Авг-12]
Шляхи удосконалення порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість (0)
[22-Май-11]
Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів (1)
[29-Июл-12]
Рішення щодо України, винесені Європейським судом з прав людини (0)
Наш опрос
Какой бесплатной услугой Вы бы воспользовались ?
Всего ответов: 54
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Вход на сайт
Поиск
Календарь
«  Май 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Главная » 2011 » Май » 1 » СУД С НАЛОГОВОЙ (ВЕБМАНИ)
02:09
СУД С НАЛОГОВОЙ (ВЕБМАНИ)

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді  Кірєєва Д.В.,   при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін:

від позивача – Асейкін Р.В., представник за дов.,

від відповідача - Тарасенко, представник за дов.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Крим»    

до  Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим     

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,


Позовні вимоги мотивовані тим, що не відповідають вимогам чинного законодавства, регламентуючого порядок нарахування, утримання та сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб висновки, здійснені відповідачем за наслідками перевірки у акті № 8575/23-7/34416089 від 07.06.2010 року щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 3.1.1, п.п.3.1. ст.3, п.п.3.2.5. п.3.2. ст.3, п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі – закон № 168) в результаті чого занижено ПДВ у сумі 1201198 грн. та п.1.2. ст. 1, п.1.15. ст.. 1, ст.. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. (далі – закон № 889) в результаті чого занижено податок на доходи з фізичних осіб у сумі 110250 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.06.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 24.06.2010 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

 Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                          ВСТАНОВИВ:

 Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що з 30.04.2010р. по 18.05.2010р. Державна податкова інспекція в м. Сімферополі (далі за текстом ДПІ або позивач ) на підставі направлення № 1028/23-7 від 30.04.2010 року здійснила планову виїзну перевірку ТОВ «Пегас Крим» (далі – Товариство або відповідач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р, валютного та іншого законодавства за період за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №8575/23-7/34416089 від 07.06.2010р.

Відповідачем у акті перевірки зроблені висновки, згідно до яких встановлені порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, а саме: п.п. 3.1.1, п.п.3.1. ст.3, п.п.3.2.5. п.3.2. ст.3, п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі – закон № 168) в результаті чого було занижено ПДВ у сумі 1201198 грн., у тому числі по податкових періодах: за липень 2008 року у сумі 54800грн., за серпень у сумі 64600 грн., за вересень 2008 року у сумі 66600 грн., за жовтень 2008 року у сумі 58000 грн., за листопад 2008 року у сумі 3100 грн., за грудень 2008 року у сумі 41198 грн., за січень 2009 року у сумі 45800 грн., за лютий 2009 року у сумі 61200 грн., за березень 2009 року у сумі 61000 грн., за квітень 2009 року у сумі 49200 грн., за травень 2009 року у сумі 45600 грн., за червень 2009 року у сумі 64800 грн., за липень 2009 року у сумі 87800 грн., за серпень 2009 року у сумі 97600 грн., за вересень 2009 року у сумі 88000 грн., за жовтень 2009 року 82800 грн., за листопад 2009 року у сумі 81800 грн., за грудень 2009 року у сумі 119400 грн.; та п.1.2. ст. 1, п.1.15. ст. 1, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. (далі – закон № 889) в результаті чого було занижено податок на доходи з фізичних осіб у сумі 110250 грн.

У зв’язку з виявленими порушеннями податкового законодавства відповідачем до позивача було застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб на підставі п.п. 17.1.3. та п.п. 17.1.9. п.17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року (далі - Закон № 2181).

Таким чином, на підставі податкових повідомлень – рішень № 0021072301/0 від 16 червня 2010 року та № 0004341701/0 від 18 червня 2010 року ДПІ ТОВ «Пегас Крим» відповідно визначено податкові зобов’язання за основним платежем з ПДВ у сумі 1201198 грн., застосовано штрафні санкції з цього виду податку у розмірі 600599 грн., усього 1801797 грн. та визначено податкові зобов’язання з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 110250 грн., застосовано штрафні санкції з цього виду податку у розмірі 220500 грн., усього 330750 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас Крим» не погодилось з висновками акту перевірки № 8575 та вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ від 16.06.2010 року та 18.06.2010 року та оскаржило останні до адміністративного суду.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року ТОВ «Пегас Крим» задекларовано податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 22 095 грн. (п.п.3.1.4. п.3.1. розділу 3 акту).

У п.п. 3.2.1. п.3.2. розділу 3 акту перевірки зазначено, що за період  з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року ТОВ «Пегас Крим» задекларовано податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 26 885 500 грн. та перевіркою встановлено заниження цих зобов’язань у сумі 1 201 198 грн., у тому числі по податкових періодах: за липень 2008 року у сумі 54800грн., за серпень у сумі 64600 грн., за вересень 2008 року у сумі 66600 грн., за жовтень 2008 року у сумі 58000 грн., за листопад 2008 року у сумі 3100 грн., за грудень 2008 року у сумі 41198 грн., за січень 2009 року у сумі 45800 грн., за лютий 2009 року у сумі 61200 грн., за березень 2009 року у сумі 61000 грн., за квітень 2009 року у сумі 49200 грн., за травень 2009 року у сумі 45600 грн., за червень 2009 року у сумі 64800 грн., за липень 2009 року у сумі 87800 грн., за серпень 2009 року у сумі 97600 грн., за вересень 2009 року у сумі 88000 грн., за жовтень 2009 року 82800 грн., за листопад 2009 року у сумі 81800 грн., за грудень 2009 року у сумі 119400 грн.

Заниження податкових зобов’язань з ПДВ було здійснено позивачем у зв’язку з проведенням операцій по наданню послуг по насиченню ринку prepaid-продукцією, згідно договорів комісії – розповсюдження послуг мобільного зв’язку.

Відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про те, що позивач надавав у перевіряемому періоді фінансові послуги, які є факторинговими операціями та повинні оподатковуватися податком на додану вартість згідно до вимог п.п. 3.1.1. п.п. 3.2.5. п.3.1. и п.3.2. ст.3, п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі – Закон № 168).

Суд не може погодитися з таким висновком відповідача, вважає його необгрунтованим, та таким, що не відповідає податковому законодавству на підставі наведеного нижче.  

Судом встановлено, що 10.07.2007 року  між ТОВ «Пегас Крим» (м. Сімферополь) та ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» (Київська обл., м. Васильків) було укладено договір № U417527486060 купівлі-продажу prepaid-продукції (далі – договір).

Товариство на протязі перевіряемого періоду здійснювало такий від діяльності як придбання права вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного дебітора по відношенню до ТОВ «Українське Гарантійне Агентство».

Згідно до п.2.1 договору компанія (ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» зобов’язується продавати, а покупець (позивач) придбавати prepaid-продукцію відповідно до умов і особливостей, зазначених в даному Договорі.

У п.1.1. договору визначено, що prepaid-продукція це права вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного дебітора по відношенню до компанії, що виражена у гривневому еквіваленті.

Відповідно до умов складеного договору Товариство має право реалізації права вимоги через торгівельні пункти власної та дилерської мережі (п. 2.2. договору).

Торгівельні пункти – термінали самообслуговування покупця та його ділерів, які мають відповідне технічне обладнання та програмне забезпечення і здійснюють продаж prepaid-продукції платникам (п. 1.5. договору).

Передача інформації про купівлю-продаж  prepaid-продукції виконується в електронній формі в режимі реального часу в узгоджених сторонами форматах та з використанням узгоджених сторонами мереж та засобів зв’язку згідно з Порядком ведення електронного документообігу (п.2.3. договору).

Облік вартості права вимоги, яка придбається, здійснюється за допомогою білінгової системи через програмно-апаратний комплекс «WEBMoney Transfer в форматі U».

Покупець, тобто позивач, здійснює 100% передплату за prepaid-продукцію шляхом перерахування на поточний рахунок компанії, зазначений у банківських реквізитах компанії. Призначення платежу має бути таким: За відступлення права вимоги (prepaid-продукція) згідно  з договором 417527486060. Без ПДВ». Операція не підлягає оподаткуванню ПДВ у відповідності з п.3.2.5 п.3.2. статті 3 Закону № 168 (п.4.1. розділу 4 договору).

Покупець купує prepaid-продукцію за ціною 101% від номінальної вартості (вартості права вимоги, які продаються).

Купівля-продаж prepaid-продукції супроводжується підписанням сторонами акту приймання – передання прав вимоги (п.4.4. договору).

У матеріалах справи є акти до договору купівлі-продажу prepaid-продукції від 10.07.2007 року, у яких визначено що вартість відступлення вимоги визначена без ПДВ, що на думку суду, є підтвердженням, того що, операції з купівлі-продажу prepaid-продукції не повинні оподатковуваться ПДВ.

 У перевіряемому періоді ТОВ «Пегас Крим» на виконання умов договору купівлі-продажу були укладені з відповідними комісіонерами договори комісії, за якими реалізовувались споживачам права вимоги prepaid-продукції, про що складались відповідні звіти комісіонерів (звіт комісіонера ТОВ «УСПМ» від 31.03.2009 року, звіт ПП «Ремпуть» від 31.10.2009 року, звіт ПП Ленгевич від 31.10.2009 року, звіт ПП Гаврілов від 31.12.2009 року та т.і.).  Як вбачається зі звітів комісіонерів позивача, суми здійснених прав вимог через систему «WEBMoney Transfer в форматі U» здійснено без ПДВ за виключенням комісійної винагороди.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору вважається факторингом.

З аналізу даної норми випливає що, факторингом є операція з переуступки одним кредитором права вимоги боргу іншої особи другому кредитору.

Суд проаналізувавши положення вищевказаного договору та інші матеріали справи, які підтверджують його виконання сторонами, робить висновок про те, що  між позивачем та ТОВ «Українське Гарантійне Агентство»  були здійснені операції з торгівлі за грошові кошти борговими зобов’язаннями.

Згідно п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168 не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями,  за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у |тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Суд вважає, що з приписів наведених вище правових норм випливає, що факторингові операції, об'єктом боргу яких є валютні цінності, також, не є об'єктом оподаткування.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного [регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 року встановлено, що термін "валютні цінності" має, зокрема, таке значення: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів,  казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним «платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що об'єктом боргу за здійсненими позивачем операціями по договору купівлі-продажу є грошові кошти, отже, зазначені операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Законодавець чітко визначив, що не всі факторингові операції є об’єктом оподаткування на додану вартість, що підтверджується правовою конструкцією норми податкового права, яка закріплена у п.п.3.2.5. п.3.2. ст.3 Закону № 168.

Більш того, суд вказує, що Державна податкова адміністрація України своїм листом від 02.08.2010 року № 7565/6/16-1515-26, який було адресовано ТОВ «Українське Гарантійне Агентство», визначила свою правову позицію відносно питань оподаткування податком на додану вартість операцій з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями, а саме: ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» здійснює торгівлю за грошові кошти борговими зобов’язаннями, що згідно абзацу другого підпункту 3.2.5. пункту 3.2. статті 3 Закону про ПДВ не є об’єктом оподаткування податком та, в свою чергу, операція з подальшого продажу права вимоги особою, що придбала таке право вимоги у ТОВ «Українське Гарантійне Агентство», за ціною, не менше ціни придбання такого права вимоги, згідно підпункту 3.2.5. пункту 3.2. статті 3 Закону про ПДВ також не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, ДПА України своїм податковим роз’ясненням (у розумінні п.п. г) п.п.4.4.2. п.4.4. ст.4 Закону України № 2181) визначила, що операції, які були здійснені між ТОВ «Українське Гарантійне Агентство», ТОВ «Пегас Крим», комісіонерами позивача та фізичними особами споживачами prepaid-продукції,   повністю звільняються від оподаткування ПДВ.

Фактичне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу prepaid-продукції підтверджується матеріалами справи.

Також, у акті перевірки відповідачем вказано, що відповідачем було досліджено первинні документи позивача щодо бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких була визначена база оподаткування ПДВ у періоді з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, у тому числі: договори, видаткові накладні, довіреності, касові документи, матеріальні звіти, видані податкові накладні, реєстри податкових накладних, відомость ведення податкового обліку, журнали-ордери, декларації з ПДВ та т.і.

Щодо висновків ДПІ, викладених у акті перевірки №8575/23-7/344160896 (розділ 3.5.2.) відносно виникнення об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб з операції по передачі в статутний капітал Товариства одним з його засновником рухомого майна - 49 платіжних  терміналів  вартістю   15 000грн  кожний, суд зазначає наступне.

Засновником Товариства ОСОБА_2 частина статутного фонду була сформована майном, а саме: платіжні термінали в кількості 49 штук вартістю 15000 грн. за кожний, загальною вартістю 735000 грн.

Майно передано до статутного фонду Товариства за актом прийому-передачі від 10.02.2009 року. Факт передачі вказаного майна у власність Товариства не заперечується сторонами у справі.

Згідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991, № 1576-XII Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідач у акті перевірки зробив висновок про те, що Товариство  по відношенню до свого засновника є податковим агентом, та повинно було здійснити нарахування та утримання податку з доходів фізичної особи при здійсненні операції щодо внеску у статутний фонд таким засновником Товариства.

На думку суду, такий висновок не ґрунтується на законодавстві, регламентуючим порядок нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб.

Оподаткування доходів, які отримують громадянами, регулюють положення  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. № 889-IV (далі – Закон № 889).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 889-IV дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в» п. 1.3 ст. 1 цього Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Слід зазначити, що корпоративне право - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями).

Суд зазначає, що при відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

На думку суду, вклад (внесок) учасника, засновника до статутного фонду господарського товариства це придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що перебуває у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто це є операцією щодо придбання інвестиційного активу Товариства в обмін на корпоративні права.

Більш того, суд зазначає, що підпунктом 9.6.2. пункту 9.6. статті 9 Закону України № 889 передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

При здійсненні вказаної вище операції щодо придбання інвестиційного активу, на думку суду, не виникає дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону №889-IV.

Відповідачем у встановленому порядку не доведено факту нарахування (виплати) доходу позивачем на користь фізичної особи при здійсненні внеску до статутного фонду Товариства майном, а також необґрунтовано, яким чином позивач може при внесенні майна до статутного фонду утримати податок з вартості внесеного майна та сплатити його до бюджету від імені та за рахунок такої фізичної особи.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені у повному обсязі матеріалами справи та фактичними обставинами, а заперечення відповідача спростовуються вищенаведеними обставинами та нормами чинного законодавства.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Крим», є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд  -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

 1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0004341701/0 від 18 червня 2010 року та № 0021072301/0 від 16 червня 2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь  Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас Крим» (ЄДРПОУ 34416089 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

  Суддя                                                                            Кірєєв Д.В.

Просмотров: 1864 | Добавил: karacut | Рейтинг: 0.0/0