Відповідно до статті 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів",

 статті 360⁷ ЦПК України доводжу до Вашого відома, що Верховним Судом України 

за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового

 застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права 

у подібних правовідносинах, прийнято ряд постанов та сформульовано обов'язкові для 

усіх судів України правові позиції.

Серед них звертаю увагу на такі.

Захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

1. Порушенням ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР) є втручання судів у право редакції газети на свободу вираження поглядів, яке не було необхідним у демократичному суспільстві; незабезпечення балансу між потребою захищати репутацію позивача, який є публічною особою, та правом відповідача - редакції газети - розголошувати інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті виборчих дебатів.

Суди не мали достатніх підстав для того, щоб прирівняти журналіста до редакції газети, котра опублікувала авторське твердження, що дискредитувало іншу особу; не врахували того факту, що оскаржувана інформація була широко розповсюджена до її публікації, подана нейтрально й точно передала у відповідній статті зміст обвинувачення, висунутого відносно позивача під час прес-конференції (постанова від 07.02.2011 р. N 6-3цс10).

Право власності

1. З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше (постанова від 4 квітня 2011 р. N 3-18гс11).

Земельне право

1. Обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 р. N 3-27гс10).

2. З урахуванням положень ст. ст. 116, 124 ЗК України однією із основних умов передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність рішення сесії відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") (постанова від 22.11.2010 р. N 3-23гс10 та інші).

3. Законодавча зміна граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Це не є порушенням принципу свободи договору, оскільки передбачено як ст. 632, 651 ЦК України, так і ст. 30 Закону України "Про оренду землі" (постанова від 06.12.2010 р. N 3-50гс10 та інші).

Зобов'язання, що виникають з договорів та інших правочинів

1. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов'язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання (ст. 599 ЦК України) (постанова від 20.12.2010 р. N 3-57гс10).

2. Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету N 15-93 від 19 лютого 1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Щодо вимог пп. "в" п. 4 ст. 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті (постанова від 21 березня 2001 р. N 6-7цс11).

3. Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Зокрема в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх виплати, а ця умова стала результатом домовленості сторін, отже, поручитель дав згоду на зміну розміру процентів (постанова від 17.01.2011 р. N 3-62г10).

4. Предметом іпотеки, згідно з положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", може виступати нерухоме майно, зокрема, якщо його будівництво не завершено, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення (постанова від 29.11.2010 р. N 3-34гс10).

5. З урахуванням вимог ч. 4 ст. 3, ст. 18 Закону України "Про іпотеку" в іпотечному договорі можуть погоджуватися істотні умови кредитування до укладення в майбутньому кредитного договору, яким будуть встановлені конкретно визначені зобов'язання сторін (постанова від 15.11.2010 р. N 3-15гс10 та інші).

6. Достроково розриваючи договір з посиланням на фінансову кризу, суд не врахував положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених цією нормою права, при істотній зміні обставин (постанова від 21 лютого 2011 р. N 3-10гс11).

7. За відсутності визначення договором банківського рахунка розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та у разі неприйняття банком вкладів на вимогу (ч. 2 ст. 1070 ЦК України), банк відповідно до вимог ч. 1 ст. 1061 ЦК України зобов'язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України (постанова від 13.12.2010 р. N 3-58г10).

8. Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

У зв'язку з цим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на них не поширюється (постанова від 15.11.2010 р. N 3-11гс10).

9. Ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв'язку з тим, що такі підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин (постанова від 13.12.2010 р. N 3-53гс10).

10. Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна, зокрема при укладенні договору оренди, виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 р. N 3-13г10).

11. У разі невиконання страхувальником без поважних причин обов'язків, передбачених ст. ст. 22, 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, визначеному ст. 1194 ЦК України (постанова від 24.12.2010 р. N 6-1цс10).

Суди зобов'язані привести свою судову практику відповідно до судових рішень Верховного Суду України.