Понедельник, 26-Окт-20, 20:02
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость

[21-Ноя-12]
Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод (0)
[19-Апр-11]
КРЕЙДИЧ ПРОТИВ УКРАИНЫ. РЕШЕНИЕ ЕВРОПЕЙСКОГО СУДА ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА (0)
[29-Авг-12]
Борцова против Украины (0)
[29-Авг-11]
Заява N 46014/07, подана Євгенією Володимирівною Рохлею проти України (0)
[19-Июн-11]
Курочкин против Украины (0)
[01-Май-11]
ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ХАКЕРСКИЕ АТАКИ (0)
[16-Сен-12]
набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна (1)
[22-Май-11]
Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів (1)
[26-Ноя-11]
за «WebMoney» не накажут (0)
[19-Апр-11]
ДЕЛО БОЧАРОВА ПРОТИВ УКРАИНЫ. РЕШЕНИЕ ЕВРОПЕЙСКОГО СУДА ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА (1)
Наш опрос
Какой бесплатной услугой Вы бы воспользовались ?
Всего ответов: 54
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Вход на сайт
Поиск
Календарь
«  Сентябрь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Главная » 2012 » Сентябрь » 11 » про третейську угоду
07:07
про третейську угоду
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/32004.11.10

За позовом Українського консорціуму «Екосорб»
До відповідачів 1) Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк»

2) Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна Лтд»

Про визнання недійсною третейської угоди

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача не з’явились

від відповідача-1 Лябах О.О. –за дов.

від відповідача-2 не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом Український консорціум «Екосорб»до публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження.

Ухвалою суду від 29.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/320, розгляд останньої призначено на 15.07.2010 р..

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини на підставі договору № 1 про переведення боргу, укладеного між відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна Лтд»та позивачем 05.02.2009 р. Відповідно до п. 4.1 договору про переведення боргу було укладено третейську угоду, відповідно до якої сторони домовилися, що судовий захист законних прав та інтересів, які мають сторони в зв’язку з договором про переведення боргу, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору про переведення боргу, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору про переведення боргу збитків та недійсність (неукладеність) договору про переведення боргу, підлягають остаточному вирішенню у третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до Регламенту третейського суду. Аналогічне третейське застереження міститься у додатковому договорі від 05.02.2009 року до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 року.

На думку позивача, третейське застереження не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди». Зокрема, у третейському застереженні не вказано адреси третейського суду, порушено принципи неупередженості, добровільності обрання або призначення третейського судді. Також позивач вказує на процесуальні порушення, допущені при розгляді третейським судом справи про стягнення заборгованості. Крім того, на момент укладення третейської угоди між сторонами був відсутній спір, третейська угода укладена під впливом обману, оскільки відповідач замовчував існування обставин, що мають істотне значення.

Ухвалою суду від 15.07.2010 р. було продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою суду від 06.09.2010 р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна Лтд».

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що обставини, на які вказує позивач, не є підставою для визнання недійсною третейської угоди.

Ухвалою суду від 23.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 14.10.2010 р. та залучено до участі у справі, як іншого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна Лтд».

У судовому засіданні 14.10.2010 р. позивачем було подано заяву про призначення колегіального розгляду справи № 6/320, яка мотивована тим, що на думку заявника справа є складною, у зв'язку з чим є необхідність в її колегіальному розгляді. Клопотання судом відхилено як необґрунтоване.

Відповідач-2 у судове засідання не з’явився, про причин неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи у зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача-2.

Розгляд справи відкладено на 04.11.2010 р..

Від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог вих. № 01/01-616, в якій позивач додатково до заявлених позовних вимог просить визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії, а також договір про переведення боргу.

Суд не приймає заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, оскільки остання місить зміну підстав позову та всупереч ст. 22 ГПК України подана після початку розгляду спору по суті, розгляд заявлених вимог в одному провадженні є неможливим.

Представник позивача та відповідача-2 в судове засідання не з’явився, про день та час проведення були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.05.2008 р. між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна Лтд»було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 150/08 (далі –Договір про відкриття кредитної лінії).

05.02.2009 р. між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (банком), товариством з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна Лтд»(первісним боржником) та Українським консорціумом «Екосорб»(новим боржником) було укладено договір № 1 про переведення боргу (далі –Договір про переведення боргу), за яким за згодою банку первісний боржник передав новому боржнику всі свої боргові зобов’язання за Договором про відкриття кредитної лінії.

05.02.2009 р. на підставі Договору про переведення боргу було укладено додатковий договір до Договору про відкриття кредитної лінії, де встановлювалася зміна сторони позичальника у Договорі про відкриття кредитної лінії.

Пункт 12.8 Договору про відкриття кредитної лінії (в редакції п. 4. додаткового договору від 05.02.2009 р. до Договору про відкриття кредитної лінії) та п. 4.1 Договору про переведення боргу містять третейське застереження наступного змісту: «по всіх питаннях, не врегульованих цим Договором, сторони керуються відповідними нормами матеріального права України. Усі спори, розбіжності або вимоги, які пов’язані з Договором або стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, сторони намагатимуться вирішити шляхом переговорів. Судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв’язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами доказів у засіданні Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз»за участю сторін або їх представників».

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступними підставами: у третейській угоді не зазначено місцезнаходження третейського суду; третейська угода суперечить вимогам законодавства щодо вільного обрання або призначення третейського судді; встановлене сторонами третейської угоди положення щодо можливості розгляду третейським судом спорів про недійсність (неукладеність) договору суперечить положенням законодавства України, відповідно до якого зазначена категорія спорів відноситься виключно до компетенції судів загальної юрисдикції; укладання третейської угоди за відсутності спору між сторонами; допущення процесуальних порушень, третейським судом під час вирішення спору про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії; умисне не повідомлення відповідачем позивача про ту обставину, що одним із засновників громадської організації, якою засновано обраний сторонами третейський суд, є посадова особа відповідача.

Статтею 1 Господарського процесуального Кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Статтею 30 Закону України «Про третейські суди»(у редакції на момент підписання третейської угоди) встановлено, що за загальним правилом місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду. Сторони можуть на свій розсуд обрати місце третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору. За відсутності такої домовленості місце третейського розгляду визначається третейським судом з урахуванням усіх обставин справи, зокрема, характеру справи, зручності обраного місця третейського розгляду для сторін та складу третейського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про третейські суди»місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника.

Чинним законодавством не передбачено обов’язковість зазначення у третейській угоді місцезнаходження третейського суду.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про третейські суди»сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.

Встановлений сторонами третейської угоди порядок обрання або призначення третейського судді узгоджується з вимогами статті 14 Закону України «Про третейські суди»і погоджений позивачем, а тому не порушує його права.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди»(у редакції, чинній на момент укладення третейської угоди) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Таким чином, третейському суду підсудні всі категорії справ, предметом яких є захист порушеного права, способи якого передбачені Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, крім перелічених в ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Позивач не зазначає норми, на підставі якої законодавство України містило б заборону сторонам третейської угоди передбачити можливість вирішення судом спорів, пов’язаних із недійсністю договору.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача про можливість укладання третейської угоди лише у разі існування спору між сторонами як таке, що не ґрунтується на законодавстві України, оскільки укладення третейської угоди можливе як до так і після виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Порушення процесуальних норм під час розгляду справи третейським судом є підставою для оскарження прийнятого рішення, а не для визнання недійсною третейської угоди.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 р. N 9. від 24.11.2008 р., правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. В силу ст. 33 ГПК України саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Пов’язаність одного із засновників третейського суду з відповідачем не є умовою про яку відповідач зобов’язаний був повідомити позивача, а тому неповідомлення про це також не може бути підставою для визнання недійсною третейської угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не доведено, що третейська угода, укладена між сторонами, суперечить вимогам Закону України «Про третейські суди»та ст. 203 Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Доказами наданими в матеріали справи не доведено підстав, з яких третейська угода може бути визнана судом недійсною.

Інших доказів, ніж ті, що містяться в позовних вимогах позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

СуддяС.А. Ковтун

Рішення підписано 30.11.2010 р.
Просмотров: 1312 | Добавил: karacut | Рейтинг: 0.0/0